Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці.
19 березня Ліні Василівні Костенко виповнюється 95 років. Її поезія зворушує мільйони сердець, і складно знайти українця, якого б не торкнули глибокі, пронизливі вірші, що звучать як афоризми та містять вічні істини.
Ліна Костенко – це ціла епоха в українській літературі, символ української літератури. Її творчість – від поетичних збірок, славнозвісних історичних романів “Маруся Чурай” та «Берестечко» до “Записок українського самашедшого” – залишиться безсмертною. Вона відмовилася від державних нагород, не має соцмереж і не веде публічних блогів, але її слова живуть у кожному українському серці.
“Політичної біжутерії не ношу”, – відповіла вона, коли оголосили про присвоєння їй звання “Герой України”.
Сьогодні її вірші звучать у піснях, цитуються в промовах і залишаються дороговказом для всіх, хто вірить у вільну Україну. Завдяки їй поезію полюбили мільйони, і складно нині знайти українця, чиє серце не торкнули афористичні, пронизливі вірші невимовної глибини та строфи з вічними сенсами.
Життєвим кредо для мільйонів українців є сьогодні слова Ліни Костенко:
«А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни»
«Я знаю, що я – людина, і що, як на світі жити, – то треба любити Україну, Її захищати, любити!»
Історії ж бо пишуть на столі.
Ми ж пишем кров’ю на своїй землі. – наголошує поетеса і ці слова є по-справжньому актуальними сьогодні.
І щось в мені таке велить
збіліти в гнів до сотого коліна!
І щось в мені таке болить,
що це і є, напевно, Україна.
Сьогодні, 19 березня 2025 року, вся країна вітає Ліну Костенко з 95-річчям. Дякуємо за силу слова, за боротьбу і за те, що продовжуєте надихати Україну.
І не знецінюйте коштовне,
не загубіться у юрбі.
Не проміняйте неповторне
на сто ерзаців у собі!
