Українці здавна славилися своїм вмінням римувати і писати вірші. Саме в скрутні часи з’являлися найвідоміші твори класиків: Івана Франка, Володимира Сосюри, Ліни Костенко і багатьох інших. Війна в Україні змусила багатьох українців акумулювати свій біль від пережитого у віршах. Лірику, створену українцям в XXI столітті вже називають Поезією Вільних.
03.05. 2024р. викладач української літератури Світлана Заїка з групою 133КК провела урок позакласного читання під промовистою назвою «Поезія Вільних».
На уроці прозвучали вірші знаних українських поетів (Т. Шевченка, П. Тичини, В. Стуса), які сьогодні є актуальними, а також вірші поетів-сучасників (Л.Костенко, С. Жадана, О. Ірванця та інших).
У віршах невідомих українських авторів звучить невимовний біль від того, що переживає український народ сьогодні. Біль втрат, біль руйнувань, біль від пережитого і побаченого. Поряд з цим, у віршах звучить упевненість у стійкості і незламності наших воїнів і всього народу, віра у перемогу України у цій страшній кровопролитній війні.
Ти думав що я вмиюся слізьми?
Впаду перед тобою на коліна?
Нащадку сумнозвісної орди
Не по зубах тобі я – Україна!!!
Я – нація, я – сила, я – народ,
Я – світло, що ніколи не згасає,
Я – правда, без прогнилих нагород,
Я – істинна любов, що не вмирає!!!
Ти думав я струмочок без води?
А я ріка стрімка, глибоководна,
Я з кожним днем міцнішаю, а ти?
Все нижче й нижче падаєш, – в безодню…
Г. Я. Британ
